Trucks
«Норвезькі дороги неможливо порівняти з будь-чим іншим. Тут, безумовно, ніколи витати в хмарах — необхідно бути повністю сконцентрованим», — розповідає перевізник спеціальних вантажів Ярле Твейтен. Під час подолання вузького повороту його погляд зосереджений на дорозі.
На початку кар'єри водія вантажівки мене просто цікавила сфера перевезення риби. Завдяки роботі з живими істотами моя робота стає цікавішою.
Його шлях пролягає через неймовірно красиві пейзажі — ці місця користуються популярністю у туристів завдяки численним горам, водоспадам та глибоким фіордам. Але для водіїв ця краса буває оманливою. Вузькі та звилисті дороги знаходяться в поганому стані. Крім того, існує небезпека каменепаду. Восени та під час довгої холодної зими погода стає суворою, з частим дощем, снігопадом і льодом, а влітку з-під повороту норовлять з'явитися туристи, які безтурботно стоять посеред дороги з метою зробити фото. Подекуди дороги настільки вузькі, що на них не можуть розминутися два автомобілі, і тоді єдине рішення — здати назад одному з них до найближчої придорожньої парковки.
«Дехто, хто приїжджає сюди, каменіє від страху. Іноді мені доводиться зупинити вантажівку, щоб скоординувати рух транспорту, а також допомогти людям здати назад, аби самому продовжити рух. Під час їзди цими дорогам доводиться діяти спільно», — каже Ярле.
Однак він не любить зупиняти свій Volvo FH16 750 без нагальної потреби. У його причепі знаходяться спеціальні резервуари з водою, наповнені живою рибою, яка може загинути протягом п'яти хвилин, варто йому лише вчинити необережну дію. Риба має велику цінність — вантаж молодих особин палтуса, який він перевозить у поточний момент, коштує близько 400 000 євро. Через жорсткі правила страхування та нормативи з охорони тварин найменша недбалість може завдати серйозного удару його бізнесу. Тому окрім дороги він повинен також стежити за системою спостереження, яка розташована поряд з приладовою панеллю та вказує на умови в резервуарах, зокрема рівень кисню, значення кислотності та температури. Щоб навчитися справлятися з таким важким завданням, потрібен час. Та завдяки 30 рокам досвіду перевезення риби Ярле став справжнім експертом у цьому питанні. Протягом перших років своєї роботи в галузі він перевозив рибу по всій Європі, зокрема у Іспанії, Португалії, Греції, Шетландських островах, Шотландії тощо. Там він отримав досвід, необхідний для того, щоб перетворити свою транспортну компанію, яка складалася з одного чоловіка й однієї вантажівки, у потужного перевізника живої риби. Протягом багатьох років його діяльність була зосереджена в Норвегії та Швеції, де компанія стала однією із кращих у своїй галузі. І хоч наразі він є власником 10 вантажівок Volvo і має у штаті декількох інших водіїв, він все ще здійснює поставки власноруч. Сьогоднішня риба перевозиться з Рьорвіка в Трьонделаг. Щоб дістатися туди, йому необхідно скористатися поромом і перебратися з рідного невеликого селища Тьорвікбігд, що розташоване поруч з фіордом Хардангер, де він прожив усе своє життя, у місто Йондал. Під час наближення до гавані він вказує на фіорд, у бік будинку, де він виріс — всього за п'ять метрів від набережної.
«В дитинстві я часто лежав там на пірсі та годинами рибалив. Мій батько також любить рибалку, і нам майже щодня доводилося обідати рибою. На початку кар'єри водія вантажівки мене просто цікавила сфера перевезення риби. Завдяки роботі з живими істотами моя робота стає цікавішою», — каже Ярле з посмішкою.
Незважаючи на те, що Тьорвікбігд — невелике селище, воно стало важливим перевалочним пунктом завдяки поромному маршруту до Йондала, звідки є сполучення зі східною та південною Норвегією. Протягом останніх кількох років транспортний потік через фіорд суттєво збільшився та наразі складає 25–30 тисяч автомобілів щомісяця — вражаюче число. Ярле плавав на поромі тисячу разів.
«Будучи водієм, ти змушений пристосовуватися до дорожніх і природніх умов. Куди б ми не збиралися, нам майже завжди потрібно перетинати фіорд, і ми навчилися з цим жити. Іноді в рамках однієї доставки мені потрібно скористатися послугами семи поромів», — розповідає він, заїжджаючи на борт.
Поїздка займає близько двадцяти хвилин. Після висадки його маршрут проходить через магістральну дорогу сім — стару дорогу, що з'єднує місто Берген з Осло. Ярле стає більш зосередженим. Вона не ремонтувалася роками та всіяна ділянками з поганим асфальтом і вибоїнами. Через двадцять кілометрів рівень небезпеки зростає, оскільки одна сторона гори стає крутішою і на висоті сотні метрів під дорогою зненацька опиняється фіорд. Висота насипу, який відокремлює дорогу від провалу, становить лише пів метра, через що автомобіль може легко перевернутися та впасти у воду.
«Ця ділянка дороги має дурну славу. Маючи за плечима стільки років водіння, ти на власні очі бачиш, як погано все це може закінчитися. Я проїжджав повз аварії з летальним наслідком і бачив мертвих людей. Це змушує задуматися: чи воджу я так, щоб уникнути цього? — каже Ярле та додає: —
На щастя, мій вантаж спонукає мене керувати автомобілем обережно. Крім того, з плином стількох років звикаєш їздити поганими дорогами. Тим не менш, коли по роботі сидиш за кермом вантажівки та постійно їздиш цими дорогами, хочеться, щоб вони були безпечніші».
Сервіс та обслуговування на цих дорогах дуже важливі. Якщо вантажівка ламається, мені швидко потрібна допомога, інакше я в серйозній халепі.
І хоч ці дороги складні та небезпечні, Ярле стверджує, що технологічні удосконалення у вантажних автомобілях значно спростили йому роботу в порівнянні з періодом, коли він розпочинав свою справу та експлуатував підтримані Volvo багато років тому. Сьогодні він більше не переживає перед подорожжю, оскільки Volvo FH16 дарує абсолютно нові враження в рамках безпеки та комфорту. Крім того, він завжди користується Золотим контрактом з послугою Volvo Action Service, оскільки через важкі дорожні умови його вантажні автомобілі зношуються швидше, ніж у інших країнах Європи.
«Сервіс та обслуговування на цих дорогах дуже важливі. Якщо вантажівка ламається, мені швидко потрібна допомога, інакше я в серйозній халепі. Я завжди мав добрі стосунки зі співробітниками Volvo, тому весь цей час залишаюся вірним Volvo», — говорить він, зупиняючи вантажівку, щоб почекати, поки пасажирський автомобіль здасть назад і пропустить його.
Незабаром він подолає найгіршу частину свого маршруту і продовжить рух спочатку по 50-й дорозі, а потім по дорозі 52, доки не досягне міста Отта, звідки візьме курс до кінцевого пункту призначення, міста Рьорвік в Трьонделаг. Він пояснює, що сьогоднішній рейс дещо незвичний, оскільки більшість його вантажів складаються з молодих особин коричневої форелі та лосося, що перевозяться до великих рибних господарств Норвегії. Він також перевозить багато губану — риби, яка їсть паразитів і використовується фермами, щоб запобігти захворюванню інших риб.
З часом у Ярле зріс інтерес до риби, яку він перевозить, і він постійно вдосконалює свої вантажівки та резервуари в тісному контакті зі своїми клієнтами. Окрім перевезень та керування компанією, він також займається різними проектами та бере участь у процесі розробки норвезької системи регулювання рибоперевезень. Його нормальний робочий день рідко складає менше дванадцяти годин і, як правило, значно довший. Він зізнається, що його дружина та троє дітей дещо страждали через це, та вони звикли до того, що він багато працює.
«Зараз мені 60 років. Мушу сказати, я пережив багато довгих днів і багато викликів. У мене вже ніколи не вистачить енергії, щоб знову пройти цей шлях. Це не просто робота, вона стає способом життя. Та вона мені завжди подобалася».