Вантажівки Volvo Trucks

Вольво Україна

×

Рух у вірному напрямку

Звилиста дорога на перевалі Тізин-н-тишка, розташованому на високому гірському хребті Атлас у Марокко, пробуджує цілий букет різних емоцій у будь-якого водія. Однак для водія Омара Аіта Мбарека ця дорога — і дім, і робота.
Державна дорога 9
Висота, на якій розташована державна дорога 9, сягає майже 2300 метрів над рівнем моря. Це робить її найвищим гірським перевалом Північної Африки.

«Я можу їхати по ній заднім ходом», — шуткує 61-річний водій. Тим, хто досяг найвищого гірського перевалу на півночі Африки, розташованого на висоті близько 2300 метрів над рівнем моря, на 50-кілометровому відрізку державної дороги 9 відкриються неймовірні пейзажи гір, вершини яких вкриті снігом, а зелені схили усіяні мальовничими селами. Аутентичний смак марокканського способу життя, який важко відчути в містах, сильно вабить іноземних відвідувачів. Тізин-н-тишка, що в перекладі з берберської мови туземців означає «Перевал пасовищ», має стратегічне значення для економіки Марокко: Він з’єднує Марракеш з Варзазатом, два міста, які щороку приваблюють мільйони туристів і користуються популярністю у багатьох фільмейкерів, від Голлівуду до Болівуду. 

Однак його круті повороти, що з одного боку супроводжуються небезпечними та погано огородженими урочищами, а з іншого — постійним ризиком оповзню, де зустрічаються провали дороги та часто можна стати свідком легковажного водіння з боку інших водіїв, можуть перетворити подорож у гру зі смертю. Тому Омару Аіт Мбареку є чим похизуватися, хоча б трішки: з 44 років, які він працює у галузі перевезень, близько третина з них минула на цій дорозі — без жодної аварії. Як йому це вдалося?

 

Крутий поворот

«Керуючи вантажівкою на цій дорозі, я ніколи не вмикаю радіо. Замість цього я уважно слухаю двигун, аби знати, що відбувається всередині вантажівки та на дорозі. Також не варто поспішати: я не з тих водіїв, які відправляються в дорогу, ледве протерши очі. Я не поспішаю, сплю, коли потрібно, навіть якщо через це я прибуду на дві години пізніше», — каже він, наливаючи собі м’ятний чай під час перерви на узбіччі дороги.

Після ситного обіду, що складався з овочів і тушкованого червоного м’яса зі спеціями (тажин), Омар Аіт Мбарек іде перевіряти цистерну з моторним пальним, яку він перевозить на Volvo FH з Марракешу до віддаленого пустельного поселення Загора, що на півдні від Варзазата. 

З 1997 року Омар Аіт Мбарек працює у Societe Transport Marouane et Freres Ltd (STMF), марокканській компанії, що спеціалізується на перевезенні горючих речовин. Він найстарший працюючий водій вантажівки у штаті. «Минулого року я мав вийти на пенсію, але мене не відпустили! Компанія наполягла, щоб я залишився. Мені як водію довіряють більше всіх, крім того я треную новачків», — каже він.

Омар Аіт Мбарек почав водити вантажівку у 1983, а до цього 11 років пропрацював помічником водіїв, які й навчили його всім хитрощам професії. Першою великовантажною вантажівкою, якою він керував, була Volvo F88.

В той час вона була найкращою, але на крутих дорогах в неї перегрівалися гальма. А ця нова вантажівка Volvo FH може перевозити до 27 тон вантажу і підтримувати однакову швидкість як на схилі, так і на спуску. Крім того, сьогодні вантажівки комфортніші, оскільки оснащені належною кабіною. Раніше нам доводилося спати під кермом», — згадує він.

Кабіна слугує бажаним притулком, особливо взимку, коли через сильні снігопади дорожній руху може зупинятися, іноді на декілька днів. Проїжджаючи через селище Туфліт, Омар Аіт Мбарек згадує, як у 1998 році через сніг дорожній рух зупинився на цілий тиждень.

Керуючи вантажівкою на цій дорозі, я ніколи не вмикаю радіо. Замість цього я уважно слухаю двигун, аби знати, що відбувається всередині вантажівки.

«У нас не було їжі та ковдр. Ніхто не приходив на допомогу. Єдине, що в нас було — цей бар з каміном: Власник заробив на водіях чимало грошей, продаючи хліб в п’ять разів дорожче звичайної ціни», — каже він, усміхаючись.

При наближенні до найбільш небезпечної ділянки гірського перевалу настрій Омара Аіт Мбарека змінюється. Він вказує на вишку мобільного оператора на вершині скелі та починає описувати найжахливіше видовище у своєму житті, свідком якого він став. Це сталося на початку вересня 2012 року. Посеред ночі водій автобуса втратив керування і транспортний засіб впав з висоти 150 метрів. 42 людини загинули і 25 були поранені.

 

Омар Аіт Мбарек за кермом

«Вранці я проїжджав повз місця ДТП. Автобус розбився на шматки. Ця аварія досі переслідує мене й я молюся про те, щоб ніколи більше не побачити подібне».

Згідно даних поліції, ДТП трапилося через те, що кількість пасажирів автобуса перевищувала дозволену. Ця аварія стала найжахливішою ДТП у Марокко — країні, де щороку у дорожніх пригодах гине близько 4000 людей. Країна вклала чималі кошти у розвиток дорожньої інфраструктури та контроль за дотриманням правил дорожнього руху, але за словами критиків, ініціатива з покращення інфраструктури не торкнулася віддалених областей, таких як Тізин-н-тишка.

Тут не хочеться потрапити в аварію: якщо й залишишся живим після падіння, може пройти багато часу, поки швидка допомога дістанеться сюди, а нормальна лікарня знаходиться за сотні кілометрів звідси.

«Тут не хочеться потрапити в аварію: якщо й залишишся живим після падіння, може пройти багато часу, поки швидка допомога дістанеться сюди, а нормальна лікарня знаходиться за сотні кілометрів звідси, — каже Омар Аіт Мбарек і додає — як на мене, головне в житті — моя безпека і безпека людей навколо мене, в тому числі дітей, вчасне читання молитов, чисте серце, не шкодити іншим. Я жодного разу не ставав причиною загибелі або травмування інших; я веду правильне життя та засинаю з чистою совістю».

Народившись у селищі, схованому у Атлаських горах, Омару Аіт Мбареку не було з чого обирати — випадкова зустріч, що сталася у молодому віці, переросла у кар’єру, яка стала його пристрастю. Йому було 16, коли з вантажівки, що проїжджала у його селищі, випав вантаж тростини. Омар поспішив допомогти. Водій був настільки вражений, що одразу запропонував йому роботу в якості помічника з оплатою 15 диргемів у місяць.

«Керування вантажівкою стало єдиною роботою не лише для мене, а й для багатьох у цій місцевості. Єдине, завдяки чому селища навколо нас жили, були вантажівки та автобуси, — каже він і додає —

Водіння дарує мені неймовірне задоволення. Бути на дорозі, зустрічатися з колегами, обмінюватися інформацією — для мене це як наркотик. Це моя віддушина — подорожувати цими гірськими дорогами, знаючи, що за всі ці роки мені вдалося залишитися живим і не нашкодити іншим».

Volvo FH на марокканському шосе

Societe Transport Marouane et Freres Ltd

Власник: Пан Мохамед Аслі, генеральний директор.
Кількість працівників: 365
Дата заснування компанії: 1996
Основні клієнти: Shell, Total Morocco.
Загальна кількість транспортних засобів: 283
Кількість вантажівок Volvo Trucks у автопарку: 236
Основні вантажі: Нафтопродукти