Trucks

На «дорогах» Сибіру

Центральна частина Сибіру рясніє дикою природою, однак дороги тут погані, а іноді й взагалі відсутні. За цих умов позашляхова вантажівка Volvo допомагає Ніколаю Гончарову залишитися живим і заробити на життя.
Пункт призначення Ніколая Гончарова знаходиться всього в 120 км звідси, але велика частина маршруту пролягає через ґрунтову дорогу з величезними калюжами й ямами.

Вже майже 20 років Ніколай Гончаров живе в Якутії, найбільшому регіоні Росії. З них 10 років він працює водієм вантажівки у Трансотделстрої (ТОС) — транспортній компанії, розташованій у Ленську.

«Наша проблема — це багно... і погані дороги», — каже Ніколай і жартівливо додає: «Тут немає доріг, лише напрямки».

Сьогодні перед Ніколаєм стоїть завдання перевезти бетонні плити з порту Пеледуй до будмайданчика в Чаянді. Саме там компанія Газпром — російський газовий гігант — розробляє поклади природного газу. Пункт призначення знаходиться недалеко, в 120 км звідси, але дібратися туди непросто, адже велика частина маршруту пролягає через ґрунтову дорогу з величезними калюжами й ямами.

«Тут можуть їздити вантажівки лише на кшталт цієї: великовантажні, позашляхові», — каже Ніколай, сидячи в кабіні тягача Volvo FMX 460 з колісною формулою 6x6. Він пересів на неї лише декілька місяців тому, а до того близько 10 років їздив на інших моделях Volvo. «Це гарна вантажівка, міцна».

Поки в порту у вантажівку завантажують вантаж, Ніколай вказую на річку Лена, що розкинулась за ним.
«Лена — це артерія, що живить всю Якутію. Весь вантаж в основному перевозиться по річці, як за течією, так і проти неї».

 

Коли влітку відкривається навігація, тут кипить робота, адже іншого способу доставити вантажі до багатьох куточків Якутії не існує. Вантаж, доставлений по Лені з портів до різних частин регіону, перевозиться вантажівками, часто по ґрунтовим дорогам, які за кожного дощу перетворюються в болото.

Ніколай згадує, як декілька років тому вів вантажівку по ґрунтовій дорозі, що через дощ перетворилася в болото.
«Після дощу нам потрібно було піднятися по крутому мулистому схилу, але вантажівкам це не вдавалося. Протягом деякого часу ми робили спробу за спробою, та марно. Тому ми два дні жили у вантажівках, чекаючи на більш суху погоду. Дощ вщух, прийшов вітер і осушив дорогу. Лише тоді ми змогли рушити далі».

Однак такі випадки доволі рідкі, пояснює він, адже позашляхові вантажівки Volvo пристосовані до найгірших умов. Взимку, коли Лена замерзає, шляховики прокладають через ліс «снігові дороги» — аж до міста Уст-Куть.

«Ми мерзнемо, без жартів», — каже Ніколай. «Температура знижується аж до -40 — -45 градусів. Іноді буває навіть -50 градусів. І що? Volvo добре переносить такі умови».

Завдяки своєму досвіду й обережності Ніколаю вдається безпечно долати важкопрохідні дороги Якутії. Він знає ці калюжі майже напам’ять, знає, яка зі сторін глибока. Коли на шляху з порту вантажівка наближається до калюжі, Ніколай ділиться порадами.

«Вона не дуже велика, та все одно її не можна проїжджати на високій швидкості. «Щоб обережно минути її, необхідно загальмувати та переключитися на нижчу передачу».

У нас немає доріг, лише напрямки.

Однак за умов, коли дороги більш схожі на болото, часто навіть найбагатший досвід і увага не рятують водіїв від халепи. Їдучи по ґрунтовій дорозі, Ніколай потрапляє у невелику аварію — між колесами застрягає камінь. Він виходить з кабіни, розглядає камінь, бере кувалду та розбиває його на маленькі шматки, що падають додолу.

«Камінь може пошкодити та пробити шину, через що шина може луснути», — пояснює Ніколай, повернувшись у кабіну. «Мені пощастило — я зміг розбити камінь кувалдою й він випав звідти. У деяких випадках, щоб усунути камінь доводиться знімати колесо та спускати шини».

 

Далі по ґрунтовій дорозі припаркована інша вантажівка, її водій бентежно ходить навколо неї. Ніколай зупиняє вантажівку, виходить з кабіни та підходить до нього. Вони розмовляють деякий час. Повернувшись, він розповідає, що водію потрібен буксир, але він не може допомогти, адже його Volvo повністю завантажена. Та загалом, враховуючи місцеві дорожні умови, водійська солідарність відіграє важливу роль, зауважує Ніколай.

«За потреби ми допомагаємо один одному. Ось так це й відбувається на дорозі».

Через декілька кілометрів Ніколай зупиняє вантажівку, щоб трохи відпочити та зробити чай.

«Найбільше в Якутії мене приваблює місцева краса, незаймана природа та чисті річки», — каже він, озираючись навколо.

Будучи уродженцем Кемеровської області, що розташована в південно-західному Сибіру, Ніколай приїхав до Якутії відвідати сестру та залишився тут жити, заворожений природою регіону та його більш сухим кліматом, завдяки якому взимку легше переноситься навіть дуже холодна температура.

Не менше вразило Ніколая й розмаїття дикої природи Якутії.

«Тут можна вловити різну рибу, наприклад щуку, окуня або кета. А одного разу я бачив ведмедицю з малими ведмежатами. Я також бачив кроликів. Бачив лисиць, бачив оленів. Це дика місцевість, тут бігають тварини, а поряд з ними працюють люди. Ми живемо пліч-о-пліч».

Незабаром вантажівка з’їжджає з ґрунтової дороги на хороший асфальт. Через декілька кілометрів у канаві обабіч дороги ми помічаємо тягач.

«Мабуть, водій заснув за кермом», — каже Ніколай. «Асфальтова дорога трохи розслабляє водіїв, і вони втрачають концентрацію», — додає він.

Ніколай махає рукою іншому водію Volvo з компанії ТОС, який повертається зі свого завдання. За його словами, Ніколаю подобається працювати в компанії, а також подобається його начальник, Станіслав Хамаганов, який піклується про те, щоб вантажівки не простоювали та водії завжди мали роботу.

Виконавши завдання, Ніколай повертається до селища Пеледуй, де влітку розміщується більшість вантажівок ТОС і водіїв.

Він каже, що сумує за своєю дружиною, двома дочками та трьома внучками, які живуть у Ленську, в той час як він розміщується тут і лише зрідка отримує можливість повернутися додому. Бути далеко від своєї сім’ї — неминуча частина його роботи.

«Повертаючись додому, я бачу своїх внучок, які трохи підросли та навчилися чомусь новому. Але для кого я працюю на цій роботі, як не для своєї сім’ї, як не для добробуту своєї сім’ї?», — помічає він.

Трансотделстрой (ТОС)

Власник: Станіслав Хамаганов
Кількість співробітників: 90
Історія: Компанію було засновано 14 років тому.
Основні клієнти: Газпром, Роснефть, Шлюмберже
Загальна кількість транспортних засобів: 283
Загальний розмір автопарку: 60 (з яких вантажівок Volvo: 30)
Основні вантажі: будівельні матеріали та компоненти для добування газу та нафти.
Вантажівка: Тягач Volvo FMX 460 з колісною формулою 6×6. Причеп: російський причеп вантажопідйомністю 55 т від компанії NARZ. Спеціалізація: перевезення бетонних плит з порту Пеледуй до будмайданчиків в районі Чаянді.