Trucks
Рогер Хенрікссон просто сумує за світлом. Чотири місяці на рік його робочі дні минають у темряві, між сутінками та світанком. Для водія в Еверкаліксі, що за кілька кілометрів на південь від Північного полярного кола, темрява, засніжені дороги та температури нижче 40 градусів за Цельсієм вже давно є нормою. Нагорода за сувору зиму настає у червні.
«Майже неможливо описати, як виглядає тут літо, коли ясно 24 години на добу, та опівночі сяє сонце. Все значно простіше, коли будильник дзвонить о 1.50 ночі, та сяє сонце, порівняно з тим самим часом, коли непроглядна темрява та мінус 35 градусів за Цельсієм!» - каже Рогер Хенрікссон.
Навіть за умови суворого клімату, та негативних для здоров’я наслідків зміни, що починається у 3 години ночі раз на два тижні, він не хоче змінювати свою роботу водія на півночі.
«Я такий, який є, тому що я завжди жив тут. Мені майже 50 років, і я їздив закордон тільки раз у житті. Було добре, за два дні до повернення, я почав сумувати за домом! Я з тих людей, що не можуть жити у великому місті».
Кожного разу під час роботи Рогер їздить між своїм рідним містечком Еверкаліксом, та лісопильнею у Мунксунді, двічі туди та назад з вантажем деревини. Вантажівка, яку він водить, 30 метрів завдовжки, та важить 90 тонн, коли вона повністю завантажена!
«Зрозуміло, що спочатку було трохи лячно, коли я подивився у дзеркало заднього виду та побачив, що вантажівка здається нескінченною! Проте, я швидко звик до неї, та змушений визнати, що маю таке почуття, нібито я отримав «силу», - говорить Рогер із посмішкою.
За останній ріквін керував автопоїздами в рамках дослідницького проекту ETT – En Trave Till (Ще один штабель). Завантаження на 50% більше вантажу збільшує ефективність перевезення та на 20% зменшує викиди двоокиси вуглецю у порівнянні з традиційним автопоїздом-лісовозом. Оскільки вага розподіляється між більшою кількістю мостів автопоїзду, дорожнє полотно менше зношується.
Спочатку було трохи лячно, коли я подивився у дзеркало заднього виду та побачив, що вантажівка здається нескінченною.
Йому дозволили вести цю вантажівку дорогами загального користування, хоча вона важить на 30 тон більше, ніж це дозволяє шведське законодавство. Компанія Volvo Trucks одна з численних учасниць цього дослідницького проекту, вона сподівається, що він допоможе збільшити загальну максимально дозволену вагу для вантажного транспорту з 60 до 74 тонн та внести відповідні зміни в законодавстві. Довгострокова мета – дозволити пересування 90-тонних вантажівок.
Рогер сидить у своїй кабіні та лається. Мінусові температури, що зазвичай тримають Оверкалікс залізною хваткою, поступово піднялися майже до нуля та призвели до появи ожеледиці та сльоту.
« Тільки тоді, коли починається танення та з’являється сльота, тільки так, не інакше. Якщо не зміг негайно убратися, то …», - він перестає розмовляти та кривляється. Після того, як колега допоміг зрушити його вантажівку з місця, Рогер трохи запізно покидає стоянку.
Сьогодні особливий день. Це перший раз, коли Рогер керує новою вантажівкою Volvo FH16 від Volvo Trucks, розробленою спеціально для важких завдань.
«Завжди приємно вести нову вантажівку. Вже зараз, їдучи на новій FH, я відчуваю велику різницю. Ця вантажівка більш потужна, вона набагато сильніша та краще підтримує швидкість на схилах. Її підвіска відрізняється від старої моделі, ти почуваєшся значно комфортніше на дорозі. Я повністю впевнений у цій вантажівці», - каже Рогер.
Дорога між Еверкаліксом та Пітео досить пряма із довгими відрізками та рідкими поворотами. Роджер також помітив, що завдяки незалежній передній підвісці (IFS) вантажівка легше пересувається по дорозі.
«Вона летить неначе мрія, працює як годинниковий механізм. Вона значно більш стійка, у порівнянні зі старою. Вона навіть більш стійка на поворотах та кругових розв’язках, і може витримати ще більше, вам треба тільки повертати. Звичайно, мені, як водію, дуже подобається, що транспортний засіб більш стійко поводиться на дорозі».
Надійність та здатність виконувати роботу, незважаючи на суворі умови - це обов’язкові вимоги, що висуваються вантажівкам у північній Швеції.
«Водіння взимку тут може бути захоплюючим - то сніжна буря, то желедь. Недосвідченим водіям на поганих шинах буде не до веселощів. Я часто бачив іноземні вантажівки, що застрягали на схилах. Якраз минулого тижня, іноземний автопоїзд з’їхав у канаву, разом з причепом», - каже він.
За 24 роки роботи у якості водія лісовозу він потрапляв у канаву декілька разів. Останній раз це було більш ніж десять років тому. Рогер вказує на плече, яке він травмував під час аварії, та каже, що воно досі трохи болить.
«За умов обледеніння ви маєте вміти вирішувати, коли зупинятися, а коли продовжувати рух», - пояснює Рогер.
Водити тут взимку буває цікаво — то сніжна буря, то желедь.
Уперше, коли він вів вантажівку ETT, то був здивований тим, як м’яко та гнучко вона поводиться, незважаючи на її довжину. Оскільки причеп складається з підкатного візка, з’єднувача та причепу, то рухатися назад важко, але загалом Рогер не вважає, що додаткові тонни суттєво впливають на керування.
«Гальмівна система на цій вантажівці настільки добра, що гальмівний шлях не більше, ніж у стандартної 60-тонної вантажівки», - каже він.
Він опускає скло та випльовує жувальний тютюн (шведською «snus»). Березневе сонце спалахує за верхівками сосен. Рогер носить сонцезахисні окуляри поверх звичайних окулярів, щоб захистити очі від світла, що посилюється віддзеркаленням від снігу.
«Кліматичні, дорожні та погодні умови в Еверкаліксі та Пітео суттєво відрізняються. В Еверкаліксі все може бути чудово, але між Лулео та Пітео буде слизько», — каже Рогер.
І хоча дорога між Еверкаліксом та Пітео займає лише дві години, температура взимку може різнитися від мінус 30 градусів за шкалою Цельсія вглибині материка до усього лише кількох градусів нижче нуля на узбережжі. Це висуває певні вимоги не лише до водія, але й до вантажівки, що має впоратися з цими великими перепадами температури.
На лісопильні у Мунксунді обкорована деревина пересувається по стрічках конвеєру між штабелями лісу. Розвантаження не потребує багато часу і вже за 30 хвилин Рогер знову тримає шлях на Еверкалікс.
До кінця дня він виконає ще одно транспортне завдання. Після нього настане час повертатися додому та до родини. У Рогера четверо дітей, і сьогодні він збирається забрати свого молодшого сина з дитячого садка.
«Мені подобається їздити одним і тим самим шляхом. Мої приятелі вважають, що я трохи ненормальний, вони дивуються, як я ще не з’їхав з глузду! Я їм кажу, що не можна сидіти та думати про їзду однією і тою ж самою дорогою. Перевага у тому, що я вчасно повертаюся додому до своєї родини, та кожну ніч можу спати у своєму власному ліжку».
