Trucks
Ластівки злітають і пірнають вниз над південноафриканською саванною. Вони розділяють повітря з холодним бризом, який м’яко рухається над рівниною. Щойно пробило 6 ранку, і за кілька хвилин зійде сонце. Раптом, пташиний спів пригнічує ревіння дизельного двигуна.
У хмарі червоного пилу, Volvo FM пісочного кольору прогуркотів крізь групу людей і пікапів, які зібралися біля в’їзду до природного заповідника Koppies Dam за 150 кілометрів на південний захід від Йоганнесбурга. Це – перший день сезону. Сьогодні команда ловців збирається спіймати африканського буйвола, який належить до «великої п’ятірки» – поняття, вигадане мисливцями, щоб виокремити тварин, відслідковування і полювання на яких у Африці є найважчим і найнебезпечнішим.
«Ми часто працюємо з буйволами, але це завжди ризиковано. Буйвіл – сильна тварина, і, якщо нападає на вас, то робить це із помсти. Якщо він дістанеться вас, ви приречені. Він уб’є вас», - говорить Петрус Мотсоейн, керівник групи і водій тягача Volvo, яким будуть перевозити цих агресивних тварин.
Ловля та транспортування диких тварин є важливою сферою діяльності у багатьох природних заповідниках Південної Африки. Насамперед, метою є підтримка балансу між різними видами тварин у заповідниках, а також уникнення родинного схрещування.
Буйвіл – сильна тварина, і, якщо нападає на вас, то робить це із помсти.
Вилов здійснюється у зимовий сезон, від березня до жовтня, коли температурні показники є найнижчими. Команда ловить і перевозить диких тварин кількох видів – від зебр і носорогів до буйволів і левів.
Природні заповідники у провінції Фрі-Стейт у Південній Африці є місцем роботи Пертуса Мотсоейна вже понад 20 років. З хірургічною точністю він керує 24-тонною 22-метровою вантажівкою крізь саванну до ареалу тварин, яких будуть перевозити. Ця робота накладає жорсткі вимоги як до транспортного засобу, так і до водія.
«Ваше тіло втомлюється від поїздки саванною. Таке відчуття, ніби ваші ребра от-от луснуть! Але я управляю цією вантажівкою вже 10 років і в мене ніколи не виникало жодних проблем. Вона досить потужна і міцна, щоб виконувати все, що мені необхідно», - говорить Пертус.
Команда ловців у Фрі-Стейті складається з 25 осіб, плюс хірург-ветеринар і пілот гелікоптера. Гелікоптер знаходить, а потім виганяє буйвола на відкритий простір, де хірург-ветеринар може поцілити його з повітря стрілою з ін’єкцією транквілізатора.
Щойно буйвіл знепритомніє, команда мисливців під’їжджає до нього на своїх пікапах і завантажує тварину, яка важить понад тонну, у кузов одного з пікапів. Потім буйвола відвозять до вантажівки Volvo Пертуса, де автокран піднімає сплячу тварину на причеп, після чого тварині дають антидот, щоб розбудити її.
«Коли буйвіл прокидається, він стає дещо агресивним, але, на той час ми вже забираємося геть та зачиняємо двері. Якщо він прокинеться до того, як ви скористаєтеся шансом вибратися з трейлера, вам потрібно бути швидким, як блискавка, поки він не дістався вас», - говорить Пертус.
Він сміється, і золотий зуб у нижній щелепі та золоте кільце у лівому вусі блищать, поки він пригадує історію про непритомну зебру, яка прокинулася посеред процедури завантаження та втекла у саванну з пов’язкою на очах.
Три страуси, жваво погойдуючи пір’ям хвоста, швидко пробігають крізь високу траву праворуч від вантажівки, а тріскіт гелікоптера примушує родину із двох дорослих носорогів з малям тікати від жаху. Вантажівка зривається з місця і мчить крізь траву і кущі, прямо у яр та через міст, який настільки вузький, що здається дивом, як караван вантажівок зміг його подолати. Обличчя Пертуса завмерло від зосередження.
«Коли я їду пересіченою місцевістю, вантажівка рухається із зовсім іншим шумом, ніж коли я їду нормальною дорогою. Небезпечною місцевістю я повинен їхати дуже, дуже повільно, доки не виїду у безпечне місце. Я повинен уважно стежити за дорогою попереду, щоб раптом не натрапити на каміння чи яку-небудь іншу перешкоду. Але я не можу бачити все, тому іноді вимушений ризикувати», - говорить він.
Початок дня видався невдалим. Перші два буйволи, у яких влучив ветеринар, втекли у рощу, а звідти — у яр, небезпечно близький до ріки. Ревучи двигунами, пікапи застрягли у високих кущах, що трапилися на шляху до місця призначення, і, прибувши туди, вони не змогли пробратися у болотисту місцевість, де вже спав один із буйволів. Дерева заважають гелікоптеру стежити за іншими буйволами неподалік, які можуть напасти.
Було викликано підкріплення, після чого все відбувалося дуже швидко: буйвола вигнали на зелену розтяжку та лебідкою затягнули по схилу на джип, після чого десять чоловік голими руками підняли сплячу тварину на кузов пікапа.
Окрім керування вантажівкою, робота Пертуса як керівника команди включає в себе моніторинг тварин і допомогу при їх завантажуванні у причіп. Причіп поділено на п’ять відділень зі сталевими дверима, які можна відчиняти і зачиняти ззовні. Вантажівка може перевозити до 15 буйволів, залежно від їх розміру.
«Буйволи не люблять стояти поодинці. Від цього вони скаженіють і травмують самі себе. Тому в одному відділенні завжди подорожують два чи три буйволи», - пояснює Кіз Лоуренс, який очолює команду ловців, та відмірює вірну дозу вітаміну В для чотирирічної буйволиці, яку наземна команда щойно затягнула до вантажівки.
Кожного спійманого буйвола перевіряють на різноманітні захворювання, позначають мікрочіпом та роблять ін'єкцію вітаміну В для підсилення його імунної системи. Поки Кіз робить ін’єкцію сплячому буйволу, перед тягачем Volvo і автокраном утворюється черга із буйволів із зав’язаними очима і закритими ватними дисками вухами. Пов’язки на очах і вата у вухах змушують їх стояти спокійно.
Коли кажу іншим водіям, що я транспортую, вони говорять: «Друже, одного дня ці тварини вб’ють тебе». Але я займаюсь цим вже понад 20 років, та все ще живий.
Процес перевезення тварин триває досить недовго і включає взяття крові на аналізи та пробудження буйволів. За допомогою довгого залізного прута Пертус відчиняє двері між відділеннями. Чотирнадцять тварин швидко гуртуються на причепі. Буйволи незадоволені тим, що опинилися замкненими у тісній металевій коробці.
«Вони заспокояться, коли я поїду», - говорить Петрус, забираючись у кабіну водія.
Вантажівка повертається через заповідник до ізольованого місця, де буйволи залишатимуться у карантині аж до продажу на аукціоні іншим природним заповідникам. Сьогоднішній вантаж коштує більше 2,2 мільйонів ранд, що дорівнює приблизно 170 000 євро. Після того, як їх буде продано, Пертус Мостоейн відвезе тварин до їхніх нових домівок.
«Найкращою частиною моєї роботи є поїздка на моїй вантажівці дорогою. Коли кажу іншим водіям, що я транспортую, вони говорять: «Друже, одного дня ці тварини вб’ють тебе». Але я займаюсь цим вже понад 20 років, та все ще живий».
Volvo FM 2003 року випуску з потужністю 380 к. с., 13-літровим дизельним двигуном та причепом виробництва південноафриканської компанії SA Trucks. Тягач довжиною 22 метри і вагою 24 тонни. Автомобіль працює кожного дня протягом сезону вилову, від березня до жовтня, здійснюючи перевезення диких тварин саванною та звичайними дорогами.
