Trucks
Ми прибули у Свольвер, одне з найпівнічніших міст світу, щоб познайомитися с водієм вантажівки Кеном-Мареком Ватнфйордом. Зазвичай він працює далекобійником, але сьогодні відправиться з нами у рейс довжиною 120 км до містечка Рейне, яке знаходиться поблизу самої крайньої точки Лофотенського архіпелагу, щоб забрати вантаж риби. Він їздив цими дорогами безліч разів, за надзвичайно суворих погодних умов і у полярні ночі. І хоча він не особливо тривожна людина, за поганої погоди він завжди думає про безпеку.
«Взагалі-то я не можу бути на всі сто впевнений, що знову повернуся додому. На найгірших ділянках дороги завжди може щось трапитися, як це вже бувало. Ми вживаємо заходів безпеки, особливо коли знаємо про погіршення погоди, але не можна просто зупинитися. Наше завдання — перевозити рибу та інші важливі продукти до комун у цій місцевості, коли всі інші сидять по домівках», — каже Кен-Марек.
Ніколи не варто втрачати пильність. Тут небезпечно.
Кен-Марек залишає Свольвер і бере курс на захід по автомагістралі E10. Через перший тунель йому доводиться їхати по центру дороги, оскільки він вузький та по бокам занизький. Після виїзної дороги до Хенінгсвер, одного з найбільш відомих рибацьких поселень Лофотена, він скидає швидкість. Він добре знає, що нещодавно тут сталася аварія зі смертельним наслідком. Вантажівка з Данії їхала, скоріш за все, занадто швидко і на крутому повороті пішла праворуч, розбила захисне огородження і впала у море. У день, коли загинув датський водій, лід на місці аварії був гладким наче скло і вантажівка протягнула за собою 100 метрів захисної огорожі.
«Причеп відлетів, після чого врізався у кабіну водія і впав у воду. З того часу дорогу розширили та укріпили захисну огорожу, але ніколи не варто втрачати пильність. Тут це небезпечно.»
Кен-Марек виріс у Сарпсборзі, що на півдні Норвегії, але коли його бабуся у Свольвері захворіла, він переїхав сюди. Він пішов працювати у місцевий готель і скоро закохався у менеджера готелю, Анну Хелен. І хоча пара на рік переїхала на південь, коли Кен-Мареку запропонували роботу далекобійника, він з радістю повернувся на північ.
Це було ще у 2007. Сьогодні Кен-Марек, Ен Хелен та їх син Каспер живуть у центрі Сворвеля, неподалік від міського терміналу, де розташовується фірма Thors Varetransport, на яку працює Кен-Марек.
«Взагалі-то навіть не можу уявити, чим би ще я міг займатися. Впевнений, що багато хто робить це заради грошей, та для мене робота далекобійником — це спосіб життя. Це у моїй крові.»
Ми прибуваємо у рибацьке поселення Рейне — одне з наймальовничіших місць на Лофотенському архіпелазі. Тут проживають 300 чоловік, більшість з яких працюють на рибацьких човнах або рибному заводі. Саме тут Кен-Марек завантажував рибу, вже безліч разів.
Взагалі-то навіть не можу уявити, чим би ще я міг займатися. Впевнений, що багато хто робить це заради грошей, та для мене робота далекобійником — це спосіб життя. Це у моїй крові.
«При завантаженні вантажу було б краще розгорнути велику вантажівку тут, але на дорозі там внизу є декілька перепон, які у погану погоду важко перетнути. Ширини дороги достатньо лише для одного автомобіля, а через велику кількість поворотів на дорозі немає захисного огородження. Вода впритул підходить до асфальту. Одна, навіть найменша помилка — і ти у воді».
Кен-Марек каже він щасливий, що його компанія тісно співпрацює з Volvo, і його вантажівка багато для нього значить.
«Її зареєстрували у день народження мого сина. Це було подвійне свято».
Та цього дня Кен-Марек керує не своїм автомобілем. Натомість він проводить тест-драйв однієї з нових вантажівок компанії, Volvo FH 540 з новою технологією подвійного зчеплення I-Shift Dual Clutch. За його словами йому дуже незвично, що зміна передачі відбувається абсолютно безшумно.
«У моєї власної машини немає такої хорошої коробки передач. Та в той же час вантажівка дуже потужна, що багато значить при погіршенні погоди. Жодних сумнівів, що нові технології змінюють наше життя на краще. Для нас це означає кращий рівень безпеки і можливість перевозити товари круглий рік».
Ми проїжджаємо через Гімсьойстрьоуменський міст. Це одне з найбільш вітряних місць у Лофотені. Сьогодні відчувається легкий бриз, та Кен-Марек проїжджав через міст при швидкості вітру більше 30 метрів за секунду, коли міст взагалі-то закривають.
«Вантажівка мала такий важкий вантаж, що я подумав все обійдеться. Раптом двірники винесло за лобове скло, сонцезахисний козирок зірвало і вітер потягнув за собою всю вантажівку. Щоб залишитися на мосту, мені довелося повертати кермо проти вітру. Я не перелякався, та визнаю, що трохи переживав. На щастя все обійшлося. Та більше я такого не робитиму», — каже він.
Нам ще чимало їхати до Свольвера і вже починає темніти. Цієї пори року дні короткі. А з 7го грудня по 5е січня сонця взагалі не видно. Це період полярної ночі.
«Цієї пори роки ніколи не можливо повністю розслабитися. Зазвичай дороги ще вужчі, снігові замети більші і панує постійна темрява. Я люблю проводити час за кермом, але не можу втрачати пильності. Я бачив, як інші вантажівки виїжджали на узбіччя та перегорталися».
Якщо справи стають дійсно кепськими, компанія, на яку працює Кен-Марек, знає, що робити.
«Мені справді подобається підхід мого боса до цього питання. Найголовніше — щоб ми прибули цілими та неушкодженими, затрачений час не має значення. У нас не було жодної серйозної аварії. Думаю, це результат прозорого підходу і частково використання гарних вантажівок.»
Ми повернулися до Свольвера. Довгий робочий день закінчився. Цього разу все пройшло добре. Зараз вантажівку потрібно буде розвантажити і припаркувати, після чого Кен-Марек зможе перекинутися парою слів з колегами, які ще на роботі.
«Завжди приємно побачити Свольверський термінал після довгого часу, проведеного в дорозі. Адже тепер я розумію, що скоро знову побачу Каспера. Він завжди чекає на мене вдома».
Траса E10, раніше відома під назвою «дорога короля Олафа V», проходить від міста Лулео, що у Швеції, до норвезького міста Å. На ділянці від Свольвера до Рейне дорога звивається, а її ширина складає менше 6 м, часто лише 5 м. Дорога входить у список 18 національних туристичних маршрутів Норвегії.
Модель: Volvo FH540, тягач 6x2, модель 2015 з напівпричепом Krone.
Функції: Подвійне зчеплення I-Shift і динамічне управління від Volvo.
Двигун: 13-літровий, шестициліндровий дизельний двигун, 540 к. с. – 2,600 Н*м.
Перевезення: Вантажівка перевозить рибну продукцію та продукти харчування у Лофотен та інші регіони Норвегії, пробіг складає 150 000 км на рік.
