Подорож у саме серце джунглів Борнео

Сувора демонстрація навиків водіння в гірничодобувній галузі при здійсненні перевезень за умов непередбаченої погоди, сильно пересіченої місцевості та складного рельєфу Борнео

Дізнайтеся про тонкощі перевезення вугілля крізь щільні джунглі Борнео в цьому епізоді Driver’s World (світ водіїв).

Глибоко на дні шахти машини рухаються немов механічні мурахи, наполегливі та невтомні. Можна почути віддалений шум двигунів. Ззовні шахти нещодавно розсіявся туман та відкрив вкриті лісом гори.

Туман у джунглях Борнео.

Клімат у Борнео дуже спекотний і вологий, а тропічні зливи у сезон дощів можуть змінити до невпізнавання цілі пейзажі.

Знизу у шахті чутно потужне ревіння. Звук каменю, що скребеться по сталі, коли партію за партією вугілля та ґрунту закидають у плаский кузов вантажівки. Андреас Вахьюді чекає кілька хвилин, не вбираючи руки з важеля перемикання передач, доки його колега завантажує машину. 

Потім він тисне ногою на педаль газу та знову підіймається догори. «Найважливіше це зосередитися, бути уважним та підтримувати зв'язок один з одним», - каже він.

Шахта Сусубанг це кар’єр площею 9 000 га на Східному Калімантані, індонезійській частині острова Борнео. Саме в цьому місці видобувають антрацит – найтвердіше та найдорожче вугілля. 

Відкрите вугілля виглядає як чорні вертикальні смуги у вийнятому ґрунті. Для того, щоб отримати доступ до вугілля, треба виконати вибухові роботи та вибрати з-поміж вугільних пластів ґрунт, заповнений породою. Кожного дня 31-річний Андреас вивозить ґрунт на Volvo FMX з шахти до місця відвалу, що розташоване за 1,5 км. Нерівна поверхня дороги та важкий вантаж, що становить 27 тонн, вимагають не лише витривалої будівельної техніки, а й висококваліфікованих водіїв.

Ми ніколи не знаємо, що чекає нас попереду. Земля рухається, тому те, що здається зараз одним, може іншої миті швидко змінитися.

Андреас Вахьюді, водій вантажівки

Глибокі колії, камені та великі глинисті ями ускладнюють пошук спільної мови з дорогами поблизу шахти. Вийнятий ґрунт швидко змінює ландшафт, так саме як і зсуви та зливи. 

«Найбільша проблема – це місцевість. Стан доріг має вирішальний вплив на безпеку», - говорить Андреас.

Андреас Вахьюді в своїй опочивальні.

Андреас Вах’юді, разом з 20 іншими водіями, живе у робочому гуртожитку поруч із кар’єром.

Доверху навантажені вантажівки гуркотять поруч, Андреас не втрачає обачливості. Потім він під’їжджає до ями, що наповнена водою, та береться за кермо обома руками. Двигун збільшує оберти, коли вантажівка наближається до крутого підйому, та вантажівка підіймається догори. 

«Проблем немає, цей двигун потужний».  

З радіостанції постійно лунають інструкції щодо того, де необхідно розвантажити вантаж, чутно запитання щодо місцезнаходження Андреаса та попередження про перешкоди на дорозі. На шахті найважливіша річ – це зв’язок. 

«Ми ніколи не знаємо, що лежить попереду. Земля рухається, тому те, що здається зараз одним, може іншої миті швидко змінитися. Проте я знаю, що мої колеги будуть тримати мене в курсі, і тому я залишаюся спокійним», - говорить Андреас.

Під час зміни Андреас ніколи не залишає вантажівку, але постійний зв’язок за допомогою радіостанції, звукові сигнали та дружні вітання водіїв зустрічних машин означають, що він ніколи не почувається самотнім. 

«Найкраща річ у цій роботі те, що я подружився з новими людьми», - пояснює Андреас.

Він родом з Лонгкалі, що у східному Калімантані, та, як і більшість водіїв, він далеко від батьківщини. За останні кілька років величезний попит на чорне золото, особливо з Китаю, примусив іноземні компанії відкривати все більше і більше шахт у Калімантані, а це створило справжню потребу у трудових ресурсах. 

Зараз Андреас мешкає разом з 20 іншими водіями у робочому гуртожитку, з якого можна швидко дістатися автобусом до шахти. У нього власна просто обставлена кімната, на підлозі лежить матрац, а на стінах висять плакати з його футбольними кумирами. Більшість свого часу до сну він проводить у водійський кабіні, та йому це подобається.

Вантажівки в шахті.

Ландшафт кар’єру зазнає постійних змін через вийнятий ґрунт. Тому зв’язок між водіями є дуже важливий, і радіостанція, що працює у цивільному діапазоні частот, ніколи не змовкає.

 

Андреас за кермом вантажівки з 2005 року та останній рік він провів, працюючи на шахті. Спочатку він сидів поруч з іншим водієм, щоб пройти спеціальне навчання. 

«Насамперед було дуже неприємно, коли вантажівка нахилялася, але зараз я звик до цього. Volvo дійсно комфортабельна, тому я можу розслабитися. У порівнянні з іншими марками вантажівок, підвіска та амортизатори кабіни чудові», - говорить він. 

Настав полудень та час обідньої перерви, яку проводять на деякій відстані від шахти. Робітники їдять рис, що принесли з собою, у тіні даху та палять легкі сигарети, поки вантажівки стоять на парковці.

Андреас Вахьюді

Андреас водить вантажівку з 2005 року та останній рік він провів, працюючи на шахті.

Під час спеки панує повна тиша. Глина щільно утрамбована важкими машинами, що здаються кинутими під палючим білим сонцем. Бруд засох в протекторах шин і на колесах, та грудки брудної глини звисають з шасі вантажівки. Відчувається запах дизельного пального та гарячої гуми. Потім увесь день триває робота.

Наступного дня ситуація, проте, змінилася. Вночі ішов дощ, гори вриті туманом та повітря важке від вологи. 

«Сьогодні буде слизько», - каже Андреас. Він щойно поснідав рисом та куркою у їдальні, де пахне чілі та оливою, та взув шкіряні чоботи у м’якому ранковому світлі. 

Прохолодний вітер дме на вантажівки, земля — брудна калюжа. Андреас швидко перевіряє вантажівку. Масло, фільтри, шини, гальма – все виглядає чудово. Він залізає до кабіни водія, скидає свої чоботи на верхній східці та робить нотатку. Потім вмикає техно музику, відхиляється назад та чекає – і чекає. 

Коли я веду машину, я почуваюся важливим та пишаюся собою.

Андреас Вахьюді, водій вантажівки

На тропічному Борнео мусонні дощі раптові та сильні. Вони часто випадають, але це важко передбачити. Після дощу дороги необхідно вичищати, та вся інша робота зупиняється задля безпеки. 

«В іншому випадку існує ризик, що ми опинимося у канаві та перевернемося, або зазнаємо аварії. Сьогодні погода безхмарна, але ми знаємо, що дощ може розпочатися у будь-який час.»

Робота також зупиняється в осліплюючому тумані та пилу. Тому, коли знову можна розпочати роботу, всі працюють не покладаючи рук. Вантажівка Volvo цілодобово працює на цій шахті, і це триває вже протягом 10 років. 

Коли сходить сонце та розсіюється туман, водії нахиляються над своїми білими вантажівками Volvo. Звук двигунів припинився, та поміж вантажівками лунає музика з водійських кабін. Один з водіїв додав гучності та розлігся, поклавши ноги на відкриті двері вантажівки.

Вантажівки починають роботу у нічну зміну.

Андреас проводить за кермом 11 годин на день, їдучи одним і тим самим 18-хвилинним маршрутом. Коли він закінчує роботу, хтось заміняє його на нічну зміну.

 

Суворі умови водіння на шахті перетворюють втому на одну з найбільших небезпек. Проводяться регулярні перевірки для гарантії того, що жоден з водіїв не перевтомився. Андреас проводить за кермом 11 годин на день. Він погоджується з тим, що це монотонний процес – їздити одним і тим самим 18-хвилинним маршрутом протягом дня. Проте, те, що відчуваєш за кермом, більш ніж компенсує цей момент.

«Коли я веду машину, я почуваюся важливим та пишаюся собою. Це мене задовольняє», - говорить він. 

Раптово він отримує інформацію, що можна рухатися та негайно вмикає двигун. Сонце вже високо у небі над шахтою. Наприкінці робочого дня Андреас заїжджає заднім ходом на своє місце на парковці, вимикає двигун та вистрибує з кабіни. Місяць яскраво сяє з-за мірних хмар, освітлюючи червоні купи ґрунту, рослинність та віддалені блакитні гори. 

Чоловіки у синіх сорочках та шоломах рухаються з їдальні до вантажівок, й готові розпочати нічну зміну. Андреас стоїть у місячному світлі. У Лонгкалі він працював фермером та водієм вантажівки. Сюди його привела можливість отримати роботу та заробити гроші, разом із шансом розвинути свої навички та зробити кар’єру.  

«У майбутньому, якщо я зможу собі це дозволити, я хотів би розпочати свій власний бізнес у транспортній галузі, використовуючи досвід, який я отримав тут. Хто знає», - каже він, і скромна посмішка з‘являється на його обличчі. — мабуть колись я зможу придбати навіть свою власну вантажівку».

Вантажівка

Volvo FMX для важких підрядних завдань, у вигляді самоскида 17М3 з кузовом совкового типу (для покривних порід), колісною формулою 6×4 та рядним шестициліндровим 10,8-літровим двигуном D11A, що розвиває потужність 370 к. с.

Сфери використання: Для перевезення ґрунту (покривних порід) на шахті Сусубанг

Пов‘язаний вміст

Добування солі у нескінченій білосніжній пустелі Болівії

Нещадне світло та розріджене повітря Людина і машина випробовують свої можливості на найбільшому у світі солончаку. Саме тут Даріо Мачака Колк працює водієм вантажівки вже більше 30 років....

У дикій природі — день, проведений за перевезенням африканського буйвола

Робота перевізником тварин у природному заповіднику у Південній Африці вимагає не лише надзвичайних здібностей від водія, а й неабиякої відваги....

Залишитися живим на одній з найнебезпечніших доріг у світі.

Завдяки свої обережності, навичкам та досвіду Хуану Мануель Манріке вже на протязі 45 років вдається залишитися живим на одній з найнебезпечніших доріг у світі. Це дорога Paso de los Caracoles у Чилі....

Відфільтрувати статті

5 true 5